У статті розглядається роль довіри та кооперації як ключових детермінант переходу від лінійної до сталої та циркулярної економіки. Вказано, що технологічних інновацій виявляється недостатньо для досягнення Цілей сталого розвитку. Одним з основних бар'єрів на цьому шляху є інституційна та поведінкова інерція, яка потребує зміни моделі економічних взаємодій – від конкуренції до кооперації, заснованої на довірі. Узагальнюються напрацювання провідних дослідників (Ф. Фукуями, Р. Патнема, Е. Остром, Г. Гінта), які демонструють економічний ефект довіри як ресурсу, що знижує трансакційні витрати та  мінімізує невизначеність, стимулює розвиток практики кооперації. Показано, що довіра та кооперація є важливими для ринку сталого споживання, боротьби з грінвошингом, розвитку економіки спільного споживання та функціонування циркулярних моделей. Наголошено на ролі цифрових платформ і блокчейн-технологій у формуванні «верифікованої довіри» споживачів. Робиться висновок, що сталий розвиток потребує кооперації між державою, бізнесом та споживачами, а інвестиції у довіру забезпечують резильєнтність економічних систем в умовах ресурсних обмежень.