У статті проаналізовано особливості авторської рефлексії/рецепції образів світової культури у збірці «Синя Далечінь» (1922) М. Рильського, з'ясовано їхню роль у формуванні художньої картини світу, визначено типове і самобутнє в трактуванні митцем цих образів у контексті неокласицистичної поетики. Образи світової культури слугують поетові засобом розуміння й тлумачення суспільних явищ, відображають його ставлення до різних подій. Ці образи сприяють також об'єктивізації душевних переживань ліричного героя, визначенню його психологічного типу, увиразнюють авторське поетичне мислення.