У статті обґрунтовано ключові інституційні чинники сталого розвитку економіки України в умовах повоєнної відбудови. На основі системного підходу уточнено зміст категорії «сталий економічний розвиток» як збалансованої динаміки економічного зростання, соціальної справедливості та екологічної безпеки з урахуванням воєнних ризиків та зовнішніх шоків. Запропоновано авторську трикомпонентну модель сталого розвитку, що поєднує інституційну спроможність держави, зелену структурну трансформацію та соціальну резилієнтність домогосподарств і бізнесу.
На основі аналізу сучасних досліджень, міжнародних звітів і стратегічних документів обґрунтовано пріоритети економічної політики: зелена відбудова інфраструктури, посилення енергетичної безпеки та розширення інструментів сталого фінансування. Показано, що сталий розвиток економіки в умовах війни і відбудови неможливий без синхронізації національних реформ із Європейським зеленим курсом та інтеграції ESG-принципів у практику державного управління й корпоративного сектору.