Аналіз застосування військових формувань артилерії показав, що у практиці ведення бойових дій артилерійськими підрозділами під час вогневої підтримки в наступальному бою виникла суперечність за чинником часу. З одного боку, існує потреба в максимізації тривалості вогневого нальоту для досягнення планованої результативності вогневої підтримки в наступальних діях, а з іншого – в мінімізації перебування артилерійських підрозділів на закритих вогневих позиціях після відкриття вогню в ході виконання завдань з вогневої підтримки. Одним із ключових методів вирішення цієї суперечності в теорії військового управління є аналітико-стохастичне моделювання з використанням теорії марковських випадкових процесів із безперервним часом. У статті удосконалено методику оцінювання живучості артилерійських підрозділів. За основу удосконалення обрано методи прогнозування показників живучості артилерійських підрозділів, що спираються метод моделювання за схемою марковських процесів, а також відомі залежності у теорії стрільби наземної артилерії. Важливою для практики є можливість застосування запропонованої удосконаленої методики для обґрунтування рекомендацій щодо забезпечення живучості артилерійських підрозділів під час ведення наступального бою.